Обговорення чи агітація?

І Л.Кравчуку, і Л.Кучмі, і В.Ющенку весь час «бракувало повноважень».
Запропонований Ющенком проект Конституції України мало стосується прав людини, а, в основному, пропонує змінити розподіл влади між Верховною Радою, президентом і Кабінетом міністрів. Отже, нова Конституція потрібна нашим великим політикам, а не народові України.
У Конституції проголошується широкий комплекс прав і свобод людини і громадянина, але відповідні положення Основного Закону не підкріплюються в достатній мірі гарантіями їх реалізації.
Окремі положення проекту звужують вміст прав і свобод громадянина, що є прямим порушенням частки третьої статті 22 діючої Конституції.
Це стосується перш за все гарантій рівності прав жінки і чоловіка. У ющенківському проекті чомусь опущено важливе положення частки третьої статті 24 діючої Конституції: «Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей в суспільно-політичній і культурній діяльності, в здобуванні освіти і професійній підготовці, в роботі і винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінці можливість поєднувати роботу з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусків і інших пільг вагітним жінкам і матерям».
Якщо в діючому Основному Законі чітко і однозначно встановлено, що в державних і комунальних установах охорони здоров’я медична допомога надається безкоштовно, то в проекті Ющенка указується, що це робиться «у встановленому законом порядку». Тобто цілком можливо встановлення законом обмеження цих гарантій. Виключено також положення про неприпустимість скорочення існуючої мережі державних і комунальних установ охорони здоров’я, що дозволяє позакривати безкоштовну державну медицину повністю.
Це стосується і надання державних стипендій студентам.
З Конституції виключено положення про альтернативну (невоєнну) службу.
Навряд чи можна погодитися і з виключенням з Основного Закону положення про обов’язок громадян щорік подавати в податкові інспекції декларації про майнове положення і доходи. Товстосумам, звичайно ж, дуже не хочеться висвічувати свої доходи.
До речі, в проекті не відтворено положення діючого Основного Закону про право кожного звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Пропала кудись частка нинішньої статті 54, де говориться, що «Держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народові, які знаходяться за її межами».
Перелік прав, які можуть бути обмежені в надзвичайних ситуаціях, в пропонованому проекті здається надмірно довгим.
Віктор Андрійович хоче дозволити прослухувати телефони «в інтересах національної безпеки, громадського ладу, охорони здоров’я населення та захисту прав і свобод людини».
Легко уявити собі райдужні перспективи нової інквізиції з гарантованими Конституцією повноваженнями, перед якими права людини, — ніщо.
Хоча Конституція проголошує, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування, його можливості обмежуються всевладдям державних адміністрацій, голови яких призначаються президентом.
Фактично голови держадміністрацій перетворюються на контролерів, наглядачів за діями місцевих органів влади і органів Автономної Республіки Крим, але практично не нестимуть ніякої відповідальності за свою діяльність.
У ст. 76 Конституцій України з пафосом проголошується, що «Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні впродовж останніх п’яти років». Красиво, але … наскрізь брехливо, оскільки це право реалізується через партії і кандидатів в депутати може висувати партія або виборчий блок партій. Таким чином, всякий безпартійний (це, принаймні, відсотків 90 населення країни) громадянин України, хай 21-го року і який проживає в ній останні п’ять років, на ділі відлучається від самої можливості стати депутатом. Якщо простіше, то йому ніколи не бути депутатом. З іншого боку, оскільки утримання всякої партії коштує чималих грошей, то зрозуміло, хто може стати кандидатом, а потім депутатом Верховної Ради. Виключно представники імущих верств.
Не менше зрозуміло, яку політику і в чиїх інтересах ці депутати будуть вести. При цьому, щоб ним було сподручніше виконувати волю своїх господарів, Конституцією не передбачається будь-яка їх підзвітність виборцям. Вибраний депутат НЕ зобов’язаний відповідати за свою діяльність перед своїми виборцями, він непідконтрольний і непідзвітний їм. Про можливість же відклику депутата,  навіть наскрізь кримінального, виборцями, взагалі не згадується. Таким чином, депутати захищаються від мас виборців і їм надається свобода безкарно творити те, що потрібне їх партійним, а точніше імущим, господарям.
У президентському законопроекті є фраза «усвідомлюючи відповідальність перед Богом», зате чомусь зникло посилання на “совість”. Схоже, цим відображається усвідомлення дефіциту її у нинішньої влади...
Надуманим є і пропозиція закріпити в Конституції так званий Духовний гімн України «Боже великий єдиний, нам Україну бережи». Навіщо країні два гімни, де в конституційній практиці є поняття «Духовного гімну»?
У розділі “Основи конституційного ладу” вилучено визначення України як незалежної держави. (Слово “незалежність”, яку повинен захищати глава держави, вилучене і з тексту присяги Президента).
Запропоновані зміни не приведуть до зміцнення гарантій конституційних прав і свобод громадян, а ще більше укріплять одноосібну владу Президента.
Ноу-хау від Ющенка — двопалатний парламент. До Верхньої палати увійдуть губернатори, мери Києва і Севастополя. Загалом, особи, наближені до Президента. За ідеєю, це президентські наглядачі за Нижньою палатою, як би та чого не наприймала.
Згідно проекту Конституції, верхня палата парламенту обиратиметься по трьох сенаторів від кожної області. Представлення регіонів буде не пропорційним, оскільки, наприклад, в Донецькій області 4,6 млн. населення, а в Чернівецькій всього 900 тисяч.
Обидві палати протистоятимуть одна одній. Хіба це поліпшення Конституції?
У проекті Конституції не прописані положення про неможливість Президента балотуватися на пост більше двох разів.
Зберігаються в проекті Ющенка і норми про безстрокове призначення суддів поряд із збереженням їх недоторканості.
Указ Ющенка про обговорення президентського проекту Конституції ставить в нерівне положення опозицію і владу. Адже опозиція не може в адміністративному порядку організувати громадські обговорення своїх проектів.
Якщо надати можливість суспільству обговорити положення всіх проектів Конституцій, то тоді у народу України дійсно буде вибір, а не нав’язана зверху думка.

Микола Хмеленок,
депутат Городнянської районної ради